ВІРА ЄДИНА
Це сталося не в джунглях, не в племені дичавім,
Не там де людожери кокос із кров'ю п'ють.
Це трапилось між люду де Бога величають
Де труд людський шанують, де рід свій бережуть.
Ходив цей люд до церкви, моливсь одному Богу.
А після служби в гості до родичів ішли.
Гуртом ся будували - ішли на допомогу,
Гуртом весілля грали й в останній путь вели.
Та раптом чорні хмари закрили сонця світло,
Пітьма зробилась в днину, лиш стріли блискавок.
Покидало до долу людей скаженим вітром,
Від грому оглушило, в очах в усіх пісок.
На помацки вставали і стукались лобами.
Усі на всіх кричали, та їх ніхто не чув.
І загубили правду і загубили тяму,
І Божую Любов народ у мить забув.
Пішов брат проти брата а батько проти сина,
Куми ся посварили, розпалася сім'я.
О люди! Схаменіться! То помилка страшенна!
Господь є у Любові, А в розбраті нема.
З тих пір люд розділився, два табори розбили,
Було село єдине, а стало два села.
Була єдина церква, була єдина віра,
Тепер стоять дві церкви. Невже і Боги два?
Молімось, люди добрі. Моліться хто як хоче.
Моліться на тій мові котра від серця йде.
Хай Бог нам руку дасть, нехай нам вмиє очі,
Нехай Свята Любов у серці оживе.
Щоб брат прийшов до брата, а батько обняв сина,
Щоб ті куми до церкви знову разом йшли.
Бо Бог у нас один і Віра в нас єдина,
Так було і так буде на віки.
8.08.2017 Євгеній Борсук
